Статті преси

газета "Харьковские известия", № 5	15 лютого 2007
«Санта Клаус, оказывается, падлюка» Действие происходит в сочельник в «Службе доверия»...
	Читати повний текст
газета "Вечерний Харьков", № 17	15 лютого 2007
«Необычная обычная комедия» 10 февраля в Харьковском государственном академическом драматическом театре имени Т. Г. Шевченко состоялась премьера спектакля «Санта Клаус – то падлюка».
	Читати повний текст
газета "Без цензури", № 7	15 лютого 2007
Французький суп „Санта Клаус – то падлюка” Жозіан Баласко, Марі-Анн Шазель, Крістіан Клав’є, Жерар Жуньо, Тьєррі Лермітт, Брюно Мойно – нечасто в однієї п’єси трапляється така надзвичайна кількість авторів.
	Читати повний текст
газета "Слобідський край", № 17	13 лютого 2007
У „шевченківців”- прем’єра Санта Клаус – то падлюка? Власне, на афіші прем’єрного показу вистави, який відбувся в минулі вихідні у театрі імені Т. Г. Шевченка, знака запитання не стоїть. Адже автори п’єси – шість французьких акторів, стверджують, що саме „падлюка”. Бо як же інакше, коли в передноворічну ніч у офіс „телефону довіри” замість спокійного свята за шампанським він посилає такі сюрпризи: то самогубця, який, як кажуть, хотів повіситися, та ледве не втопився, то телефонного маніяка, то збоченця, який потім виявляється клоуном.
	Читати повний текст
газета "Время регионов Харьковщины", № 5	3 лютого 2007
"ЗАКОН" ДЛЯ ВСЕХ? В Харьковском театре им. Т. Г. Шевченко – премьера. Очередная.
	Читати повний текст
газета «Мегаполис» № 22(5)	1 лютого 2007
«Закон» на сцене и внутри нас... Режиссер Андрей Бакиров, ведущий жизнь свободного художника, поставил в Харькове спектакль, который он вынашивал лет десять.
	Читати повний текст
газета "Слобідський край", № 146, с. 10, автор Леонід Логвиненко	26 грудня 2006
Шостий замах на Винниченка виявився вдалим. А ви знаєте: телевізійні анонси напередодні театральної прем’єри краще іноді не дивитися. У цьому мене переконала моя знайома – відомий культуролог і театрал, професор Академії культури, з якою я зустрівся за десять хвилин до третього дзвінка на виставу „Закон” за однойменною п’єсою Володимира Винниченка.
	Читати повний текст
Газета „Media Post”	1 грудня 2006
Dura lex, sed lex. Закон річ така: або ти його дотримуєшся, або... ліпше дотримуйся, щоби не будити звіра.
	Читати повний текст
Журнал „Харьков-что? где? когда?, № 6 (ноябрь)	10 листопада 2006
"Наедине с виолончелью" Новый спектакль Степана Пасичника «Виолончель», поставленный по пьесе молодого харьковского драматурга Евгения Шинкаренко.
	Читати повний текст
"Слобідський край"	4 листопада 2006
Мігрень глядачам не загрожує Завершився черговий сезон у Харківському академічному драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка. На його закінчення на малій сцені «Березіль» була двічі зіграна прем’єра «22 поцілунки, 4 млості та 1 мігрень».
	Читати повний текст
Газета „Слобідський край”	3 жовтня 2006
Харакірі останнього самурая на українській сцені Якби Харківському академічному драматичному театру ім. Т. Г. Шевченка свого часу було дароване звання Національного, то, напевне, у рік 150-річчя Івана Франка він мусив би відкрити сезон якоюсь виставою з національної класики.
	Читати повний текст
Городская газета, № 33/61	17 серпня 2006
(Про виставу "Маркіза де Сад") Японец Юкио Мисима, увлеченный фигурой развратного француза маркиза де Сада, который, кстати, был плодовитым, не чуждым философии писателем, решил показать его в своей пьесе глазами женщин.
	Читати повний текст
"Україна молода"	20 квітня 2006
Відрядження Одинокого, або у Харкові "давали" "Ревізора" Виявляеться, світ дуже мало змінився. Модний столичний режисер Юрій Одинокий змусив сановите начальство гоголівського «ревізора» битися на японських шаблях і по-самурайському трощити лобом цеглу. Проте легка заміна декорацій відбувалася без претензії на суттєвий перегляд традицій повітового містечка. Суддя й надалі тут бере хабарі цуценятами, не виглядаючи при цьому ретрогратом. Пацієнти повітової лікарні з якогось дива й досі частіше вмирають, ніж видужують. Симпатичні голівки гімназисток усе ще переповнені казна-чим. А городний і тепер незнає, як пояснити реівзору факт зникнення грошей, виділених на будівництво церкви, оскільки жодна із сучасних технологій не дозволяє йому створити храм із нічого. Зрештою,  він пропонує сановитому панству (кругленьку суму розділити у тісному колі) в один голос списати все на пожежу, чим і накликав на свою та їхні голови справжнісінького чорта. Тобто з подачі Юрія Одинокого, Хлестаков на сцені Театру імені Шевченка несподівано, але цілком природно з’явився в образі лукавого дідька.
	Читати повний текст